Бжезінський Збігнєв - консультант Центру стратегічних та міжнародних досліджень США

Наприкінці вересня 1998 року я перебував у місті Львові з приводу події, яка має для мене глибокий особистий сенс.

Я народився у Польщі, а родина батька походить із Жовкви, на Львівщині. Мій батько народився в Перемишлі і я є Почесним громадянином Перемишля. Тому для мене велике значення мало відвідання Львова з приводу присвоєння звання Почесного громадянина міста Львова.

Мушу сказати, що свого часу батько брав участь у боях за Львів. Він говорив мені, що для українців і поляків це була братовбивча війна, зиск від якої отримала третя сторона. Згодом батько працював дипломатом у Харкові, в часи страшних сталінських репресій, так званої "єжовщини", і багато розповідав про винищення української інтелігенції. Саме тому я із самого дитинства зберіг глибоку пошану до національних почуттів українців.

Наприкінці 70-х я працював у Раді національної безпеки США та неодноразово звертав увагу президента Джиммі Картера на потребу вирішення української національної проблеми. Це також пояснює, чому незалежна Україна має для мене, окрім сентиментального, ще й політичне значення. Я вважаю за необхідне працювати в напрямі посилення й зміцнення місця України в Європі, яке здійснюється шляхом побудови Української держави, її участі у створенні нової Європи.

Роль міста Львова у реалізації європейського вектора зовнішньої політики України та українсько-польських стосунків

За межами України місто Львів символізує її європейську ідентичність, рівень культурних зв'язків та політичну самобутність. І не випадково так багато львів'ян зробили свій жертовний внесок у боротьбу за незалежну Україну.

Львів завжди відігравав центральну роль у підтриманні багаття свободи і тепер робить усе для зміцнення та розвитку демократичного чинника в суспільному житті України.

Важливою справою майбутнього, в якій особливу роль відіграє місто Львів, є повне українсько-польське примирення. Без цього фактора не може бути стабільності у центрі Європи. Тісна польсько-українська співпраця має важливе значення для США, а також для реалізації загальноєвропейських інтересів, інтересів України та Польщі. Миролюбна Україна є гарантом польської свободи та безпеки. Таке ж значення для України має і миролюбна Польща. Добре відомо, в чиїх інтересах українсько-польська ворожнеча, хто хоче її спровокувати - чи то в Перемишлі, чи у Львові.

Львів є культурним центром України, в якому поряд з українською культурою представлені зразки польської, вірменської, єврейської традицій. Це місто, яке має академічну довершеність.

Слід відзначити, що польським відповідником Львова є місто Вроцлав. Обидва міста презентують західну орієнтацію двох держав. Для поглиблення процесу примирення було б добре, якби Львів та Вроцлав встановили між собою особливі стосунки, на зразок деяких німецьких та французьких міст. Такі стосунки були б дуже корисними для повного примирення між незалежними Україною та Польщею.

Сьогодні не було б Європейського Союзу без французько-німецького примирення. Для досягнення порозуміння потрібно було докласти багато зусиль та продемонструвати величезне терпіння. Французи та німці зробили назустріч один одному багато взаємних конкретних кроків, проявивши при цьому добру волю. Сформувалися особливі, добросусідські стосунки між німецькими та французькими містами. Щоб назавжди покінчити з ворожнечею, відбувся спільний візит Президентів Франції та Німеччини на кладовище у Вердені. Політичні лідери цих країн показали політичну зрілість при розв'язанні конфлікту, а німецький і французький народи зрозуміли історичну потребу цього кроку.

Є впевненість, що український і польський народи є такими ж зрілими, як німці та французи. Примирення повинно здійснюватися на всіх рівнях, не лише на формальному, але й на побутовому. Необхідно позбуватися негативної пам'яті, щоб не повторювати гіркий досвід минулого. Застарілі стереотипи та гіркі почуття можуть спричинювати негативні прояви з обох боків. Львів, як одне з найвизначніших центральноєвропейських міст і один з найвпливовіших центрів соціально-економічного, політичного та культурного життя в Україні, повинен відіграти особливу роль у подоланні застарілих упереджень.

До того ж Львів має велике значення, відіграючи роль провідника українських реформ, підтверджуючи ще раз, що Україна буде гідним партнером вільної об'єднаної Європи.

Україна на політичній сцені Європи

Незалежність України має величезне значення для глобальної світової політики, вона повністю змінила політичну карту Європи. Поява такої великої держави, як Україна, суттєво вплинула на формування балансу сил у Європі та сприяла вирішенню двох складних проблем, що стояли донедавна перед Європою - стримування імперської експансії Німеччини та Росії на політичній сцені Європи.

Перша проблема була вирішена завдяки французько-німецькому примиренню, утворенню НАТО і Європейського Союзу. Друга проблема на сьогодні розв'язується шляхом:

- трансформації Росії у постімперіалістичну державу; - кооперації між Сходом і Заходом через поступове розширення НАТО і Європейського Союзу.

Ключове місце в цих процесах посідає незалежна Україна, яка виконує роль каталізатора важливих перемін. Завдяки цьому вона має стратегічне та глобальне значення. Незалежна Україна стимулює процес утворення нової об'єднаної Великої Європи, яка відповідає стратегічним інтересам США. Саме тому такий глобальний союзник, як Україна, став важливим стратегічним партнером США.

Слід відзначити важливу роль України в європейському контексті. Перш за все в культурному та політичному сенсі Україна є центральноєвропейською і аж ніяк не євразійською державою.

Україна, як центральноєвропейська держава, пов'язана численними інтеграційними зв'язками з Європою та відіграє особливу роль у довготривалому процесі формування нових стосунків між Європою та Росією. Вона зобов'язана підтримувати дружні стосунки з Росією та, як конструктивний партнер, може допомогти Росії поповнити мозаїку вільних європейських держав. З цього погляду важко переоцінити роль України у відбудові стабільної, великої Європи.

Роль України серед країн СНД є визначальною, тому що без впливу України СНД перетворилася б на СРСР. Незалежна Україна допомогла сформувати механізм конструктивної економічної кооперації, не допустивши до перетворення СНД на механізм центрального політичного контролю та на єдине державне формування. Усе це свідчить про величезне значення української свободи та про потенційні можливості України.

У XXI столітті країни Східно-Азіатського регіону вийдуть на рівень передових світових держав. Цілком ймовірно, що лише Китай та США будуть супердержавами. В цих умовах Об'єднана Європа відіграватиме надзвичайно важливу роль у забезпеченні стабільності. Водночас Росія перетвориться на буферну країну між Китаєм та Європою.

Не виключено, що Росія прагнутиме змінити ситуацію в Україні по білоруському зразку.

Дуже важливим для майбутньої Європи є забезпечення твердих гарантій безпеки і незалежності України та Польщі. Ці чинники сприятимуть подальшому розширенню об'єднаної Європи та НАТО. Проте не потрібно випереджати перебіг подій. Є речі, щодо яких Україна повинна сама визначитись. Розширення НАТО та ЄС в інтересах України і є впевненість, що персоніфікація стосунків України з НАТО та ЄС усе таки відбудеться. Для цього дуже важливим є зміцнення демократії та проведення економічних реформ в Україні.

Успіхи української демократії вражають. Натомість економічні реформи менш успішні, зберігається можливість їхньої невдачі. Вільна, демократична Україна, в якій здійснюються економічні реформи, має велике значення для всього європейського економічного устрою.

Наслідування Україною та Польщею європейського досвіду і переорієнтація їхнього місця та ролі у процесі європейської інтеграції

Роль і місце України та Польщі у процесі європейської інтеграції можна розглядати з позицій наслідування (імітації) та переорієнтації.

Аналізуючи процес зростання ролі Польщі в регіоні, слід відзначити вплив такого чинника, як наслідування. Сучасний досвід Польщі у багатьох аспектах - це наслідування, запозичення досвіду, набутого Західною Європою після другої світової війни. Основою розбудови Західної Європи було примирення Німеччини та Франції. Без нього не було б сучасної Західної Європи.

Але це примирення, по-перше, є результатом добре продуманих та заздалегідь узгоджених зусиль з обох сторін. По-друге - це результат впливу системи безпеки, яка встановилась у Європі завдяки присутності в ній НАТО. При відсутності Альянсу не було б франко-німецького примирення, бо власне НАТО було гарантом безпеки Франції та Німеччини у процесі пошуків ними шляхів до примирення. Водночас слід відзначити, що без франко-німецького примирення не було б і Європейського Союзу.

Процес європейської розбудови та розширення НАТО все ще триває, і Польща бере у ньому дуже активну участь, що підвищує її роль у сучасній структурі європейської безпеки. Польсько-німецьке примирення є певною мірою наслідуванням франко-німецького примирення. Завдяки членству в НАТО Польща перестане відчувати загрозу з боку Німеччини - більш сильного сусіда, що забезпечить полякам почуття безпеки.

Наступним, паралельним до польсько-німецького примирення, є процес переорієнтації ролі Польщі в Центральній Європі. Незалежна Польща, як майбутній член НАТО та Європейського Союзу, не може втратити ту роль, яку вона завжди відігравала у цій частині світу, виходячи з геополітичних умов, які на Схід від Польщі є дещо іншими, ніж на Захід. Існує необхідність у переосмисленні історичної ролі Польщі. Не йдеться про утворення нової структури, в якій би Польщі відводилося центральне місце. Існує життєва необхідність упровадження регіональної кооперації, поглиблення співпраці центральноєвропейських держав на засадах рівності, розуміння того, що ця регіональна співпраця підтримуватиме та зміцнюватиме європейську безпеку, сприятиме процесу загальноєвропейської інтеграції. У цьому випадку йдеться про значно видозмінену, переорієнтовану роль Польщі, яку можна вважати магнітом, що притягуватиме інші країни до процесів європейської інтеграції та євроатлантичного союзу.

Ці два поняття - наслідування та переорієнтація так само можна використати і для визначення ролі України в Європі. Україна, в певному сенсі, також повинна наслідувати європейський досвід. Як і Польща, що шляхом польсько-німецького примирення відтворює франко-німецьке примирення, так само й Україна включилась у процес історичного примирення, який іде паралельно і наслідує німецько-польське та франко-німецьке примирення. Це є інтегральна частина процесу розбудови Європи, яка здійснюється шляхом загального примирення та формування гарантій безпеки. Цей процес дає можливість Україні зміцнити органічні зв'язки з НАТО та ЄС. Українці самі вирішують, в якому напрямку будувати мости взаємовідносин і наскільки глибокими мають стати ці органічні зв'язки.

Проте процес наслідування європейського досвіду, процес розбудови справжньої системи безпеки передбачає також і регіональну співпрацю. Наприклад, розглядається питання про нафтовий коридор, який би проходив до Польщі через Україну і Чорне море від Азербайджану. Цей проект є частиною процесу формування органічних зв'язків та розвиненої інфраструктури Нової Європи.

Крім процесу наслідування, перед Україною стоїть проблема переорієнтації своєї ролі в Європі. Існування незалежної України - не є ні антиросійським, ні антипольським політичним фактором, однак воно вимагає переорієнтації її стосунків і з Польщею, і з Росією.

На пострадянському просторі саме дві країни - Україна та Росія - є найважливішими елементами європейської безпеки, і від шляхів, які виберуть ці країни для свого розвитку, значною мірою залежить майбутнє об'єднаної Європи. Саме тому політика Заходу по відношенню до цих двох країн повинна бути максимально збалансована і не можна допускати такої ситуації, при якій Росія тим чи іншим способом могла б зробити Україну занадто залежною. Незалежність України гарантує безболісну трансформацію Росії з імперіалістичної у національну державу. Цей процес уже відбувається, й Україна відіграє у ньому значну роль. Тому політика Заходу у цьому контексті є послідовною. Заходу потрібні як Україна, так і Росія.

Росія не змогла ефективно використати надану їй Заходом фінансову допомогу. Для порівняння слід подивитися на три країни, яким Захід надав допомогу, - Україну, Росію та Польщу. Ситуація в Росії поки що найгірша. Польща використала свій шанс найкращим чином, а Україну можна назвати "середнячком". На Україні ВНП не впав так низько, як у Росії, гривня є стабільнішою ніж рубль. Але ж і Польща десять років тому була такою ж, як і Україна!

Головне - це послідовність та визначеність національних програм розвитку. На сьогодні іноземні інвестиції у Польщі складають понад 30 млрд дол. США. Проте економічний потенціал України вищий, ніж Польщі. Тому Україна вселяє більший оптимізм, ніж Росія. В Росії набагато складніше досягнути успіху, ніж в Україні. Там більш амбіційні політики, які штовхають країну в хаос.

Порівняно з Україною наслідки кризи в Росії набагато глибші. Величезні масштаби російської економіки роблять неможливим надання їй ефективної допомоги. В той же час економічний простір України має приблизно такі ж розміри, як і польський. Це дозволяє США та Заходу надавати Україні таку ж допомогу в проведенні ринкових реформ, яка надається Польщі протягом останніх 10 років.

Україна - могутня національна держава. Це не Білорусь. Через 10 років Україна може досягти таких самих результатів, як Польща, Чехія та Угорщина.

Переорієнтація стосунків України з Польщею через призму примирення робить значний внесок у розбудову великої Європи, а щодо Росії - допомагає трансформувати саму Росію. І власне тому один із найважливіших аспектів незалежності України - це її вплив на Росію.

Цей вплив змушує Росію визначитись із двома ключовими питаннями - що таке Росія і яким має бути її місце в Європі? Протягом останніх 400-500 років відповіді на ці запитання були дуже різні. І вони були глибоко пов'язані з імперіалістичними ідентифікаціями Росії, хоча зараз багатьом росіянам боляче з цим погодитися та поглянути в очі фактам.

Переорієнтація України має допомогти Росії створити нову атмосферу в Європі, і це має важливе історичне значення для України. Окрім цього, переорієнтація ролі України вплине і на ту велику інституцію, яка називається СНД. Адже наявність незалежної України надає СНД зовсім іншого забарвлення - воно не являє собою лише зміну назви СРСР. Це означає, що СНД є структурою економічної співпраці на принципових засадах національної суверенності. Важливо, що вона не є суперполітичною організацією, а лише структурою, яка функціонує на засадах економічної співпраці незалежних держав. Такий розвиток подій повинен допомогти Росії дати конструктивну відповідь на ці два стратегічно важливих питання - якою є Росія і яке її місце в Європі?

Значення України для Росії - у наслідуванні європейського досвіду та переосмисленні власного стратегічного значення. Кожна порізному, Польща та Україна, є критичними гравцями у розбудові нової реальності на європейському континенті, який протягом нинішнього століття пережив великі випробування і створив чимало небезпек, небачених досі у західному світі. Просуваючись шляхом наслідування та переорієнтації, Україна й Польща сприятимуть будівництву нової Європи. Своїми спільними зусиллями вони допоможуть закрити жахливі сторінки історії.

Таким чином, для Вашингтона стратегічною позицією є зміцнення співпраці між Польщею та Україною. Це критично-важлива історична місія, яку дві країни намагаються сьогодні відтворити, і я сподіваюсь, що Львів, маючи таку визначну, творчу, часом болісну історію, відіграватиме в ній дуже вагому роль.