Політична різноманітність Польщі бере свій початок з історичних поділів. Спадкоємцями політичних блоків колишньої системи є Союз демократичної лівиці (інституційний спадкоємець комуністичної об'єднаної робітничої партії Польщі), а також Польська народна партія (спадкоємець союзної об'єднаної народної партії). Противагу для цих політичних блоків становлять правоцентристські партії, які мають свої корені у "Солідарності" і демократичній опозиції. За винятком періоду правління уряду опозиції, який підтримував уряд Тадеуша Мазовецького (ІX.1989–XІІ.1990 рр. ), державою управляли коаліції лівих (1993-1997 рр. і від жовтня 2001 р.) і правоцентристські коаліції (1991-1993 рр. і 1997-2001 рр.).

До складу нинішньої правлячої коаліції входять СЛД , ПНП і Союз праці. Головною силою правоцентристської опозиції є Громадянська платформа, Партія права і справедливості, а також Ліга польських сімей. Сьомим політичним блоком є популістська і радикальна партія "Самооборона".

Назва клубу Лідер партії Лідер клубу Народні депутати

Союз демократичної лівиці Лешек Міллер Єжи Яскерня 200

Громадянська платформа Мацей Плажинський Мацей Плажинський 58

Самооборона РП Анджей Леппер Анджей Леппер 53

Право і справедливість Лех Качинський Ярослав Качинський 43

Польське народне об’єднання Ярослав Каліновський Марек Савіцький 41

Ліга польських сімей Марек Котліновський Марек Котліновський 36

Союз праці Марек Поль Януш Лісак 16

*Крім клубів, діє ще 7-особове коло Народно-консервативного блоку (Артур Балазс), а також 6 неасоційованих народних депутатів (серед них 2 – від німецької меншини).

Союз демократичної лівиці (СЛД) - назва виборчої коаліції посткомуністичної лівиці у виборах 1991–1997 рр. Однорідна політична партія заснована у 1999 році на основі соціал-демократичних структур РП і політичних блоків, які стартували зі списків СЛД. У 90-тих роках Союз почав діяльність жорсткою критикою ринкових реформ і прозахідньої орієнтації уряду, а також захищав спадщину комуністичної держави. Після виборів 1993 року змінив економічну програму на соціал-ліберальну, сприяв інтеграції Польщі з ЄС і НАТО. У виборах 1993 гостро критикував законодавство, закон про аборти, а також підписання Конкордату між урядом і Ватиканом. У 2001 році дійшов до влади, атакуючи невдале правління і соціальні реформи коаліції АВС–УВ.

Сьогодні СЛД очолює Лешек Міллер (народився у 1946 р, Прем'єр-міністр від жовтня 2001 р., у 1993–97 рр. міністр праці, а пізніше міністр внутрішніх справ, до 1989 р. – діяч ПЗПР).

Серед відомих політиків, пов'язаних з цим блоком, є:

Марек Боровський (народився у 1946 р., Голова сейму, у попередньому терміні віце-голова сейму, до 1989 р. – державний чиновник),

Влодзімеж Цімошевіч (народився у 1950 р., міністр закордонних справ в уряді Міллера, Прем'єр-міністр у 1996-97 рр., у президентських виборах 1990 р. кандидат лівих, до 1989р. – науковий працівник і хлібороб),

Кшиштоф Янік (народився у 1950 р., міністр внутрішніх справ в уряді Міллера, генеральний секретар СЛД, до 1989 р. – працівник апарату ПЗПР),

Єжи Яскерня (народився у 1950 р., шеф клубу СЛД, міністр в уряді Олексого, до 1989 р. – діяч у справах молоді і діяч ПЗПР),

Юзеф Олекси (народився у 1946 р., шеф Європейської комісії Сейму, Прем'єр-міністр у 1994-1995 рр., до 1989 р. – діяч ПЗПР).

Інтернет-адреси: www.sld.org.pl www.sld.sejm.gov.pl

Союз праці (УП) - соціал-демократична партія, створена у 1992 р. як блок лівих, що об'єднує людей колишньої антикомуністичної опозиції ("Солідарність праці", Суспільно-демократичний рух) з членами ПЗПР, які відкидають матеріальну спадщину партії (Польська соціал-демократична унія). У 1993 р. Союз праці досягнув найбільшого успіху, коли створив у сеймі свій клуб. У виборах 1997 р. не перевищив виборчого порогу 5% і не пройшов до парламенту. У цій партії перемогу здобула група прихильників укладення тривалого виборчого союзу з СЛД. У період 1997–99 рр. від Союзу відійшла група політиків, які ототожнювалися з антикомуністичною опозицією (Збігнев Буяк, Ришард Бугай).

Сьогодні лідером УП є Марек Поль (1953 р. народження, віце-прем'єр міністр і міністр інфраструктури в уряді Міллера, у 1989 р. народний депутат ПЗПР, раніше працівник фабрики автомашин).

Важливу роль відіграють Александер Малаховський (1924 р. народження, колишній віце-спікер сейму, до 1989 р. – пов'язаний з демократичною опозицією), Томаш Наленч (1949 р. народження, віце-спікер сейму, один з лідерів СДРП на початку 90-х років, до 1989 р. – науковий працівник, історик).

Інтернет-адреси:www.uniapracy.org.pl

Польське народне об'єднання (ПСЛ) почало існувати як спільна ініціатива діячів колишнього ЗЛС (союзного блоку комуністичної партії у періоді 1951-1989 рр. з чисельною перевагою), а також ПСЛ (яке після 1945 р. протягом двох років могло існувати як правомірна опозиція). Цей політичний блок має сильні організаційні структури на селі. У період 1993-1997 рр. правив разом з СЛД, а його тодішній лідер Вальдемар Павлак (1959 р. нар.) був прем'єр-міністром. Відмінність ПСЛ від СЛД полягає передусім у тому, що Польське народне об'єднання представляє інтереси села, відкидає світське становище у питаннях світобачення, критично ставиться до європейської інтеграції і присутності іноземного капіталу.

Лідери ПСЛ: Ярослав Каліновський (1962 р. нар., голова партії, віце-прем'єр-міністр і міністр сільського господарства в уряді Міллера, раніше голова громади Сом'янка, до 1989 р. – діяч у справах молоді), Марек Савіцькі (1958 р. нар., шеф клубу ПСЛ, віце-голова партії, до1989 р. – вчитель), Францішек Стефанюк (1944 р. нар., голова головної ради ПСЛ і віце-спікер сейму, до 1989 р. – місцевий діяч).

Самооборона – політичний блок, створений на основі професійної спілки "Самооборона". Свою славу здобув завдяки найгострішим формам протесту хліборобів, насамперед блокадою шляхів. Причиною великого незадоволення були проблеми з відданням кредитів, позичок 1989/90 рр. перед відпущенням курсу польського злотого. У попередніх виборах блок не набирав достатньої кількості голосів для проходження до парламенту. Лише у 2001 р. зайняв третє місце з результатом 10,2%. Заявляє про своє неохоче ставлення до інтеграції з Європейським союзом і присутності західного капіталу в Польщі.

Лідером блоку є Анджей Леппер (1954 р. нар., засновник професійної спілки "Самооборона").

Інтернет-адреси:www.samoobrona.org.pl

Союз свободи (УВ) – політичний блок, створений як Демократичний союз прихильниками першого некомуністичного Прем'єр-міністра Тадеуша Мазовецького у 1990 р., після його поразки у президентських виборах. Виражає помірковано ліберальні тенденції. Союз брав участь в управлінні в 1992–1993 рр. (з прем'єр-міністром Ганною Сухоцькою) і 1997–2000 рр. У 1994 р. до Союзу ввійшли діячі Ліберально-демократичного конгресу, а партія почала називатися "Союз свободи". У 1995 р. партію очолив Лешек Бальцерович (автор ринкових реформ у 1990 р., нині Голова Національного банку Польщі), який довів цю партію до виборів 1997 р. і коаліції з АВС.

Розрив цієї коаліції, відмова виставлення свого кандидата у президентських виборах, гострий внутрішній конфлікт і приєднання групи КЛД, яка на з'їзді УВ дістала поразку і створила власну формацію (ПО),стали причиною поступової втрати популярності, і на виборах 2001 р. партія не перевищила необхідного виборчого порогу. Сьогодні партія є позапарламентським блоком, її очолює Владислав Фрасинюк.

Громадянська платформа (ПО) - політичний блок, створений у 2001 р. цесіоністами з УВ і АВС, а також прихильниками президентської кандидатури Анджея Олеховського у виборах 2000 р. Економічна програма подібна до Союзу свободи, виразно підкреслює потребу впровадження лінійного податку, впроваджує постулат відмови від допомоги з бюджету для політичних партій, безпосередніх виборів голів територіальних автономій (вони вибираються радами сіл і міст).

Лідерами платформи є Анджей Олеховський (1947 р. нар., кандидат на посаду президента у виборах 2000 р., колишній міністр фінансів і закордонних справ, до 1989 р. – представник ПРЛ у міжнародних організаціях), Мацей Плажинський (1958 р.нар., колишній голова сейму, до 2000 р. один з лідерів АВС, до 1989 р. – діяч опозиції Солідарності), Доналд Туск (1957р. нар., віце-спікер сейму, до 2000 р. один з лідерів УВ, до 1989 р. – діяч опозиції Солідарності).

Інтернет-адреси:www.platforma.org.

Союз реальної політики (УПР) – радикальний ліберально-консервативний політичний блок, представники якого були кандидатами у 2001 р. за списками ПО. УПР брала участь у попередніх виборчих кампаніях без особливих успіхів – у 1991 р. впровадила до Сейму трьох депутатів. УПР хоче подолати бар'єри, які обмежують вільну конкурентну спроможність, та скоротити державні функції. Союз скептично ставиться до користі польської інтеграції з ЄС. Лідери УПР – це Януш Корвін-Мікке і Станіслав Міхалькевич.

Народно - консервативний блок (СКЛ) заснований у 1997 р. членами консервативних і народних партій, а також правого крила Союзу свободи. У 1997 р. брав участь у виборах як член коаліції АВС. З цієї коаліції вийшов у 2001 р., а його члени балотувалися до сейму за списками Громадянської платформи. Після виборів частина з них почала створювати партію ПО, а друга частина створила власне парламентське коло. Програма наближена до програми Платформи, але з більшим акцентуванням проблеми модернізації сільських господарств.

Партія права і справедливості – політичний блок, створений весною 2001 р. відомим міністром юстиції в уряді АВС Лехом Качинським. У своїх рядах зібрав групу цесіоністів з різних блоків коаліції АВС. У своїй програмі підкреслює важливу роль правового порядку і жорсткого кримінального права. У справах економіки є партією поміркованою, сприяє інтеграції Польщі з ЄС.

Лідерами партії є Лех Качинський (1949 р. нар., голова ПіС, колишній міністр справедливості і Голова Найвищої контрольної палати, до 1989 року – активний діяч опозиції Солідарності), Ярослав Качинський (1949 р. нар., голова Парламентського клубу ПіС, колишній шеф Бюро президента (1991 р.), засновник угоди "Центр", до 1989 р. – активний діяч опозиції Солідарності).

Союз правих (ПП) – політичний блок, створений навесні 2001 р. цесіоністами з СКЛ і ЗХН, а також Республіканською лігою, які також виступили з АВС і вибиралися за списками "Права і справедливості". Нині висловлює побажання створення спільної партії з ПіС, 17 його народних депутатів засідає у клубі ПіС.

Лідери: Казимєж Уяздовський (1964 р.нар., віце-голова клубу ПіС, голова ПП, міністр культури в уряді АВС, до 1989 р. – у правоцентристському Русі молодої Польщі), Марек Юрек (1960 р. нар., голова Політичної ради ПП, колишній голова Державного комітету телебачення і радіомовлення, один з лідерів ЗХН, до 1989 р. – діяч Руху молодої Польщі).

Інтернет-адреси:www.przymierze.org.pl

Акція "Виборча солідарність" (АВС, РСАВС) – політичний блок, який об'єднує діячів професійної спілки "Солідарність", які після перемоги у виборах АВС у 1997 р. вирішили займатися політичною діяльністю. Блок очолював Прем'єр-міністр уряду АВС Єжи Бузек. Після програних виборів його місце зайняв депутат Мечислав Яновський.

Угода польських християнських демократів (ППХД) – правоцентристська партія з рисами християнської демократії, створена членами менших блоків (Партії християнських демократів, угоди "Центр", Руху ста), які входять до складу коаліції АВС. У виборах 2001 р. приймала участь в блоці АВС. Після поразки вийшла з коаліції. Лідери партії: Павел Лончковський, Януш Стейнгоф і Антоні Токарчук.

Ліга польських сімей (ЛПР) – партія, створена у 2001 р., її члени протистоять приєднанню Польщі до Європейського союзу, висловлюють побажання економічного суверенітету держави та мають традиціоналістську соціальну програму. Метою партії є вшанування християнської моралі в публічному житті.

Лідери партії: Марек Котліновський (1956 р. нар., голова ЛПР, до 1989 р. – діяч опозиції), Роман Гіертих (1971 р. нар., лідер національного руху), Антоні Мацеревич (1948 р. нар., колишній міністр внутрішніх справ, до 1989 р. – активний діяч антикомуністичної опозиції).

Інтернет-адреси:www.lpr.pl

Альтернатива "Суспільний рух" (АРС) – виборчий блок у виборах 2001 р., який отримав невелику суспільну підтримку. Створений цесіоністами з АВС (передусім з КПН–ОП), які виступають проти європейської інтеграції.